Стаття 625 ЦК України (нарахування індексу інфляції та 3% річних) не застосовується при простроченні боржником виплати боргу, сума якого вже підтвердженні рішенням суду (ВСУ від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15)
18.07.2016
Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Консультація юриста. Безкоштовно.
Фабула судового акту: Військовослужбовець був звільнений з ВСУ і не отримав всю суму одноразової грошової допомоги як інвалід 3 групи. Згідно рішення суду апеляційної інстанції розмір грошової допомоги був перерахований, став більше, проте МО України виплачений не був. Керуючись ст. 625 ЦК України пенсіонер просив суд стягнути кошти з МО України за час прострочення безспірної виплати з 1 січня 2015р. до 24 лютого 2015р. – всього біля 500,00грн. Цікаво, що суди нижчих трьох інстанцій ці кошти стягнули, проте ВСУ був іншої думки і скасував всі рішення у справі та відмовив.
ВСУ прийшов до висновку, що до правовідносин між пенсіонером та МО України з приводу затримки виконання рішення суду – виплати грошової допомоги не може застосовуватись ст. 625 ЦК України, яка передбачає цивільну відповідальність за невиконання грошового зобов’язання, а повинні застосовуватись положення ЗУ «Про виконавче провадження», які регулюють порядок та строки виконання судового рішення.
Аналізуйте судовий акт: Проценти та штрафні санкції на заборгованість по кредиту нараовуються боржнику або поручителю і після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ( ВСУ від 25 травня 2016р. у справі № 6-157цс16)
Правова позиція ВСУ у справі № 6-2759цс15: Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов’язання» книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов’язань.
Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з’ясувати: чи існує зобов’язання між сторонами, чи це зобов’язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов’язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).
|
