Позивач покликався на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо повернення взятих у борг грошових коштів у сумі 425 000 грн. Тому позивач просив суд стягнути ці кошти з відповідача на свою користь.
Суди відмовили у задоволенні позову, оскільки розписка відповідача не містить зобов`язання про повернення грошових коштів позивачу.
Позивач не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та оскаржив їх у касаційному порядку, проте суд касаційної інстанції також не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.
Касаційний цивільний суд нагадав, що згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Верховний Суд зауважив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.
|
